Artist Statement

Художнє висловлювання

Before black swans were found in Australia, all swans were believed to be white — until they weren't. Nassim Taleb's "black swan" theory describes unpredictable events that reshape everything after them. Migration is exactly such an event — sudden, disruptive, profoundly influential.

I never expected that I would become a refugee — just as no one expected to see a black swan. In 2022, I fled the war in Ukraine and arrived in Ireland. Migration is not an abstraction for me — it is my life.

On black-and-white film, the swan moves across an open horizon — a body testing the same instinct that drives birds thousands of kilometres toward survival. Shot digitally, she enters the University of Limerick's glass-and-concrete architecture — a world built without her in mind.

I chose black-and-white film to evoke the archive — the documentary quality of memory, the preservation of experiences that resist easy resolution. The digital frames reflect the cold precision of the built environment, a system not designed for those who arrive unannounced.

The swan embodies fragility and struggle, beautiful yet utterly alone against the cold indifference of her surroundings. She belongs to neither place. This work is a visual record of what it means to arrive somewhere that was never built with you in mind.

До того, як в Австралії знайшли чорних лебедів, всі вважали, що лебеді бувають лише білими — поки це не перестало бути правдою. Теорія "чорного лебедя" Нассіма Талеба описує непередбачувані події, які змінюють все навколо. Міграція — саме така подія: раптова, руйнівна, надзвичайно впливова.

Я ніколи не очікувала, що стану біженкою — так само, як ніхто не очікував побачити чорного лебедя. У 2022 році я втекла від війни в Україні та прибула до Ірландії. Міграція для мене — не абстракція, це моє життя.

На чорно-білій плівці лебідь рухається крізь відкритий горизонт — тіло, що перевіряє той самий інстинкт, який жене птахів на тисячі кілометрів заради виживання. У цифровій частині вона входить у скляно-бетонну архітектуру Університету Лімерика — світ, побудований без неї.

Я обрала чорно-білу плівку, щоб викликати асоціацію з архівом — документальною якістю пам'яті, збереженням досвіду, який не піддається легкому осмисленню. Цифрові кадри відображають холодну точність побудованого середовища — системи, не призначеної для тих, хто прибуває без попередження.

Лебідь втілює крихкість і боротьбу, прекрасний і водночас абсолютно самотній на тлі холодної байдужості світу. Вона не належить до жодного з цих місць. Ця робота — візуальний запис того, що означає прибути туди, де тебе ніколи не чекали.